На сірих, меланхолійних і безнадійно-туманних полях сучасної української літератури зародилось, здається, щось схоже на літературне угрупування, течію чи краще сказати – велику тусовку. Називають вони себе покоління 2000. Хваляться, сваряться, миряться, але головне – всі вони пишуть щось цікаве і зовсім нове. Чи це надовго? Чи це оживить нашу засохлу літературу? Виведе її з шкільних підручників і тонких брошур до всесвітньої слави? Чи це просто чергова мода?

Ми стоїмо на початку стародавнього Грецького Лабіринту, побудованого для Мінотавра. Чудовисько загинуло, але споруда лишилась. Нам розказували – там зараз поховались всі давні поганські боги і богині... і не тільки грецькі. Нам треба знайти вихід до моря..... І от – йде лише один герой....
(тепер будь ласка дописуйте куди ви повернули (прямо, ліворуч, праворуч) і що там побачили.... а я іноді підказуватиму де вихід з того лабіринту)